ВУ́СА = ВУ́СИ

ву́са = ву́си — волосся, що росте над верхньою губою у чоловіків; звичай носити вуса і голити бороду був характерний для українців з давніх часів; особливо поширився в часи Козаччини, — запорозький козак обов’язково мав довгі вуса; казали: «У кого чорний вусок, то­му рибки шматок»; «під вусом бути» означає бути дорослим парубком років 19—20; про півпарубка каза­ли: «Вус йому засіявся»; отже, вуса були символом чоловічої краси й зрілості; крім того, це символ досвіду («Він собі все те на вус мо­тає»), а також нездійсненних спо­дівань, як у приповідці: «По вусах текло, а в роті сухо було». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 121-122.